Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
буза
Берлін: Українське слово, 1924

Буза́, зи́, ж. 1) Татарскій напитокъ изъ проса. 2) Нечистота въ немытой овечьей шерсти. У вовні бузи багато. Лебед. у. 3) Осадокъ въ жидкостяхъ.