Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
будяк
Берлін: Українське слово, 1924

Будя́к, ка́, м. 1) Раст. Чертополохъ, волчецъ. Вас. 199. Не веди мя в будяки, бо я поколюся. Чуб. V. 122. 2) — жовтоцвітний. а) Senecio vernalis Waldsh et Kit. ЗЮЗО. I. 166. б) Verbascum lychnitis L. ЗЮЗО. I. 160. Ум. Будячо́к. Чуб. V. 1035, будяче́нько. На городі будяк родит… Роди, роди, будяченьку. Грин. III. 688. Ув. Будячи́ще.