Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
будько
Берлін: Українське слово, 1924

Будько́, ка́, м. Тотъ, который обѣщаетъ, говоря: буде или буду? Поки хвалько нахвалиться, будько набудеться. Ном. № 5680. См. Набуватися 3.