Словарь української мови (1924)/будчик
| ◀ будчаний | Словарь української мови Б будчик |
будчина ▶ |
|
Будчи́к, ка́, м. Сторожъ желѣзнодорожный, живущій по линіи въ будкѣ. Мені будчик дав дорогу, бо пропуст був незапертий, знятий, — я і з'їхав на дорогу, а тут машина біжить. Александров. у. (Залюбовск.).