Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
будчик
Берлін: Українське слово, 1924

Будчи́к, ка́, м. Сторожъ желѣзнодорожный, живущій по линіи въ будкѣ. Мені будчик дав дорогу, бо пропуст був незапертий, знятий, — я і з'їхав на дорогу, а тут машина біжить. Александров. у. (Залюбовск.).