Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бубонець
Берлін: Українське слово, 1924

Бубоне́ць, нця́, м. Бубенчикъ. Вкотив у двір сивими кіньми, побрязкуючи.... бубонцями. МВ. (О. 1862. III. 67). Ум. Бубо́нчик. Чуб. II. 348.