Словарь української мови (1924)/брязчати
| ◀ брязок | Словарь української мови Б брязчати |
брязь ▶ |
|
Брязча́ти, чу́, чи́ш, гл. Бряцать, звенѣть. Чуб. III. 35, 112. Козак, мамцю, гуляє, брязчать в його гроші. Нп. Коли б у шинкарки, то б брязчали чарки. Чуб. V. 831. Сам до мене босий чеше, щоб підківки не брязчали. Мет. 27.