Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бруя
Берлін: Українське слово, 1924

Бру́я, бру́ї, ж. 1) Быстрое теченіе въ рѣкѣ. Виїхав човном на річку, са́ме на брую. Кременч. у. 2) Сквознякъ. Воли заслабли, бо їх поставили в теплій кошарі саме на бруї. Кременч. у.