Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
брудити
Берлін: Українське слово, 1924

Бру́дити, джу, диш, гл. Грязнить, пачкать; загрязнять. Не брудь криниці, бо схочеш водиці. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.