Словарь української мови (1924)/брость
| ◀ бростур | Словарь української мови Б брость |
бростя ▶ |
|
Бро́сть, ти, ж. 1) Почка на деревѣ, цвѣточная почка на деревѣ. До тебе ве́рну, як вбересь у брость-листок діброва. Млак. 58. На тій яблоньці, що в ярку, та й брость є. Полт. Пожену на брость пасти воли. Як було походять по брості воли, то такі гарні. Черк. у. 2) Зелень на деревѣ, вѣтви. Мостила мо́сти з зеленої брости. Чуб. V. 509.