Словарь української мови (1924)/бришкати

by Борис Грінченко

◀ бришкання

Словарь української мови Борис Грінченко Б бришкати

брівка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Бри́шкати, каю, єш, гл. Заноситься, чваниться, важничать, фуфыриться. Та ти не бришкай так! визвірився Грицько. Мир. Пов. II. 118. Нікуди вже бришкати, усе пропив, що було. Аѳ. Тогді вже ніколи було гуляти та бришкати. Федьк.