Словарь української мови (1924)/брикун
| ◀ брику | Словарь української мови Б брикун |
брикуха ▶ |
|
Брику́н, на́, м. 1) Рѣзвая лошадь. 2) Шалунъ, рѣзвый мальчикъ. Левч. 178. 3) Своенравный человѣкъ. Ум. Брикуне́ць, брику́нчик.
| ◀ брику | Словарь української мови Борис Грінченко Б брикун |
брикуха ▶ |
|
Словарь української мови — Б
брикун
Борис Грінченко
1924
Брику́н, на́, м. 1) Рѣзвая лошадь. 2) Шалунъ, рѣзвый мальчикъ. Левч. 178. 3) Своенравный человѣкъ. Ум. Брикуне́ць, брику́нчик.