Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
брикнути
Берлін: Українське слово, 1924

Брикну́ти, ну́, не́ш, гл. Одн. в. отъ брика́ти. 1) Лягнуть. Кобила брикнула ногою. 2) Упасть, кувыркнуться.