Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
брика
Берлін: Українське слово, 1924

Бри́ка, ки, ж. Фура. Приїздит напакована брика збіжем, мукою, солониною. Гн. II. 26. Золотії брики посправляв — то для тії краківни-війтівни. Чуб. V. 1085.