Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
брижик
Берлін: Українське слово, 1924

Бри́жик, ка, м. 1) Морщина, морщинка. У старшої дочки почали вже в куточках коло очей складатись ледві примітні брижики. Мир. ХРВ. 109. 2) Неровность въ верхней части свеклы послѣ отпавшихъ сухихъ листьевъ. Черк. у.