Словарь української мови (1924)/брижик
| ◀ брижечка | Словарь української мови Б брижик |
брижитися ▶ |
|
Бри́жик, ка, м. 1) Морщина, морщинка. У старшої дочки почали вже в куточках коло очей складатись ледві примітні брижики. Мир. ХРВ. 109. 2) Неровность въ верхней части свеклы послѣ отпавшихъ сухихъ листьевъ. Черк. у.