Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
брижа
Берлін: Українське слово, 1924

Бри́жа, жі, ж. 1) преимущ. во мн. ч. Бри́жі́. Сборки въ одеждѣ, напр. у ворота и на рукавахъ рубахи. Гол. Од. 20. У нашої баби золотії брижі. Чуб. ІІІ. 429. Ой на молодій Теклі високії брижі. Гол. І. 52. Бри́жа набіга́. Образуется складка. За бри́жі схопи́ти, держа́ти. Схватить, держать сзади за шею. Ай! скрикнув Антосьо. Та не зміг і оглянуться, чия то рука так цупко схопила його за брижі. Св. Л. 140. Все держить його за брижі, аж йому в'язи затерпли. Св. Л. 172. 2) мн. Складки на голенищѣ сапога. Вас. 161. 3) Морщина. На виду у неї чимало брижів, але ще бадьорна. 4) Оборочки возлѣ тонкихъ кішекъ, Mesenterium. 5) Зыбь (на водѣ). 6) Гудокъ у бумажнаго змѣя. О. 1862. VII. 75. Ум. Бри́жка, бри́жечка, мн. бриженя́та, бриженя́тка. Захотіла дідча мати начепуритися, поставила-сь бриженята, — ні притулитися. Гол. I. 252.