Словарь української мови (1924)/брехливий
◀ брехіт | Словарь української мови Б брехливий |
брехливість ▶ |
|
Брехли́вий, а, е. 1) Лживый. Здається, був ти не брехливий, таким тебе зна наша Січ. Котл. Ен. VI. 53. 2) Любящій лаять. Брехливу собаку дальше чути. Ном. № 6818.