Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
брачка
Берлін: Українське слово, 1924

Бра́чка, ки, ж. 1) Ухватъ. Козел. у. 2) Требованіе на продуктъ, покупаніе. Добре торгуєте грушами? — Кий біс! Така брачка, що вдруге вже не привеземо, — купують мало. Верхнеднѣпр. у. (Залюбовск.).