Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
братка
Берлін: Українське слово, 1924

Бра́тка, ки, ж. 1) Взятка (въ карточ. игрѣ). По віщо ти зняв? — По туза. — Ну, ото й гаразд: є вже братка. Лубен. у. 2) мн. Раст. Иванъ-да-Марья, Viola tricolor. Чуб. I. 82. Литин. у. Канев. у.