Словарь української мови (1924)/брань
| ◀ браночка | Словарь української мови Б брань |
брат ▶ |
|
Брань, ні, ж. Извѣстно только изъ анекдота о лѣнивой женщинѣ. „Шо ти, жінко, робиш, шо роботи твоєї не видно?“ — Та шо роблю? я — каже, — чоловіче, брань беру. — А він то й дума: „шо ж то таке: брань беру?“ Поліз на горище, сидить, дожидає, поки вона буде брань брати. Вона встала, напрягла ороху, прослала ряднину, насипала туди ороху; взяла, лягла черевом на землю і бере ротом орох той, їсть.... Грин. II. 163.