Словарь української мови (1924)/бракувати
| ◀ бракнути | Словарь української мови Б бракувати |
бральниця ▶ |
|
Бракува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Пренебрегать, отбрасывать. Єден бракує, другий пакує. Фр. Пр. 116. 2) безл. Недоставать. Коли у тебе бракує того насіння, позич його. Стор. МПр. 24. Чого вам бракує, то си докупіт. Фр. Пр. 116.