Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
брага
Берлін: Українське слово, 1924

Бра́га, ги, ж. 1) Брага, родъ напитка (изъ просянаго солода). Маркев. 170. Чуб. VII. 447. Лемішку і куліш глитали і брагу кухликом тягли. Котл. Ен. I. 11. І кубками пили слив'янку, мед, пиво, брагу, сирівець, горілку просту і калганку. Котл. Ен. I. 19. 2) Брага, спущенный заторъ, — имъ кормятъ скотъ. Пили, як брагу поросята, горілку так вони тягли. Котл. Ен. II. 15. Ум. Бра́жка. АД. II. 33, бражечка. А що їли? — Кашку. А що пили? — Бражку. Чуб. III. 106. Браго ж моя, бражечко медовая, з ким я тебе пить буду, молодая? Чуб. V. 51.