Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
боязко
Берлін: Українське слово, 1924

Бо́язко и бо́язько, нар. 1) Страшно. Собаки не боязко, та дзвяги його. Ном. № 7253. Боязько мені, бо тоді вони мене всі покинули. Г. Барв. 352. 2) Боязливо, робко. Усі боязко дивились на Зіньку. Стор. М. Пр. 58. Ум. Боязке́нько, боязьке́нько.