Словарь української мови (1924)/боргувати

by Борис Грінченко

◀ борговий

Словарь української мови Борис Грінченко Б боргувати

бордюг ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Боргува́ти, гую, єш, гл. 1) Давать въ долгъ; кредитовать. К. ЦН. 219. Як станеш усім боргувати, то прийдеться без сорочки ходити. Ном. № 10617. Сидить багач та й дивує, що убогому жид боргує. Чуб. V. 1094. 2) Брать въ долгъ. Пішов чумак до жидівки боргувати мед, горівку. Грин. III. 575.