Словарь української мови (1924)/болото

by Борис Грінченко

◀ болотняний

Словарь української мови Борис Грінченко Б болото

болотюга ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Боло́то, та, с. 1) Болото. Насміялась верша болоту, аж і сама в болоті. Ном. 2) Грязь. Не ходи туди, де ликом зав'язано і болотом замазано. Рудч. Ск. I. 111. 3) Збив го на боло́то. Избилъ его до безпамятства. Фр. Пр. 105. Ум. Болітце, болотечко. Доріжку проложив аж до того болітця, що коло мостка. Драг. 222.