Словарь української мови (1924)/богослов
| ◀ богослів'я | Словарь української мови Б богослов |
богословити ▶ |
|
Богосло́в, ва, м. 1) Богословъ. Богослов, та не однослов. Ном. 2) Воспитанникъ послѣдняго класса духовной семинаріи. Сим. 175. Один хвилозоф чи й богослов казав промову над якимсь помершим паном. Грин. I. 230.