Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бобрик
Берлін: Українське слово, 1924

Бо́брик, ка, м. 1) Ум. отъ бобер. 2) Родъ мѣдной пуговицы; такія пуговицы гуцулы изготовляютъ сами, употребляя ихъ для украшенія кожаныхъ поясовъ, кож. сумокъ и пр. Шух. I. 126, 127, 278.