Словарь української мови (1924)/блиск

by Борис Грінченко

◀ блинець

Словарь української мови Борис Грінченко Б блиск

блиска ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Блиск, ку, м. 1) Свѣтъ. А вже пізно, всі полягали, ніде й блиску не побачиш. Кіев. у. 2) Блескъ. Панна.... в золотім колосю, така — аж блиск од неї б'є. Драг. 268. Блиск їх сяяв так, що очі засліплялись. Щог. Сл. 70.