Словарь української мови (1924)/бичівник
| ◀ бичівка | Словарь української мови Б бичівник |
бичка ▶ |
|
Бичівни́к, ка, м. Въ дышловомъ возу: жердь, служащая для припряжки третьей лошади. Кінь на бичівнику. Вх. Зн. 3. Ум. Бичівничок.
| ◀ бичівка | Словарь української мови Борис Грінченко Б бичівник |
бичка ▶ |
|
Словарь української мови — Б
бичівник
Борис Грінченко
1924
Бичівни́к, ка, м. Въ дышловомъ возу: жердь, служащая для припряжки третьей лошади. Кінь на бичівнику. Вх. Зн. 3. Ум. Бичівничок.