Словарь української мови (1924)/бздун
| ◀ бздо | Словарь української мови Б бздун |
бздюха ▶ |
|
Бзду́н, на́, м. Часто испускающій вѣтры (см. Бздо); говорятъ преимущественно о старикахъ. Старий бздун. Ув. Бздуняка. Оце ще бздуняка: начхурів і дихати не можно. Кременч. у.