Словарь української мови (1924)/бесідувати
◀ бесідливий | Словарь української мови Б бесідувати |
бесіжник ▶ |
|
Бесі́дувати, дую, єш, гл. 1) = Беседувати. Турок до них бесідує. Гн. I. 63. 2) Говорить, произносить. Маштер бесідує 24 разів „Отче наш“. МУЕ. III. 55.