Словарь української мови (1924)/белькотати
| ◀ белькотання | Словарь української мови Б белькотати |
белькотіння ▶ |
|
Белькота́ти, чу́, чеш, гл. Лепетать, невнятно говорить, бормотать. Язик.... белькотав. Ен. V. 58. Показує ручкою і белькоче: мамо.... Бозя! Кв. „Тату!“ белькотали — „тату, тату! ми не ляхи“. Шевч.