Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
безцін
Берлін: Українське слово, 1924

Бе́зцін, ну, м. = Безцінь. Чаще съ пред.: за безцін. Желех. Хоть продаси часом для потреби і останній хлібець, до за безцін. О. 1852. IV. 105.