Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
безувір
Берлін: Українське слово, 1924

Безуві́р, ра, м. 1) Невѣрный, басурманъ. К. ЦН. 271. 2) Злой, безсердечный человѣкъ. См. Бузувір.