Словарь української мови (1924)/безувір
| ◀ безуважно | Словарь української мови Б безувір |
безувірів ▶ |
|
Безуві́р, ра, м. 1) Невѣрный, басурманъ. К. ЦН. 271. 2) Злой, безсердечный человѣкъ. См. Бузувір.
| ◀ безуважно | Словарь української мови Борис Грінченко Б безувір |
безувірів ▶ |
|
Словарь української мови — Б
безувір
Борис Грінченко
1924
Безуві́р, ра, м. 1) Невѣрный, басурманъ. К. ЦН. 271. 2) Злой, безсердечный человѣкъ. См. Бузувір.