Словарь української мови (1924)/безталання
| ◀ безталанниця | Словарь української мови Б безталання |
безтільний ▶ |
|
Безтала́ння, ня, с. Несчастье, горькая судьба. Рудч. Чп. 220. Котл. НП. 393. І талан і безталання — все, каже, від Бога. Шевч. Усім людям щасцє, доля, — мені ж безталаннє. Мет. 306. Ум. Безталаннячко. МВ. II. 122.