Словарь української мови (1924)/безсумний

Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
безсумний
Берлін: Українське слово, 1924

Безсу́мний, а, е. Безпечальный, беззаботный. Пригадали й дівочі безсумні часи. МВ. II. 179. Усякий би пізнав по його безсумному погляду, що не ввірився ще йому світ. Стор. М. Пр. 3.