Словарь української мови (1924)/безодголосно
| ◀ безодголосний | Словарь української мови Б безодголосно |
безодмовний ▶ |
|
Безодголо́сно, нар. Беззвучно. Я ледві дочула: безодголосно такечки вона гомоніла. МВ. II. 199.
| ◀ безодголосний | Словарь української мови Борис Грінченко Б безодголосно |
безодмовний ▶ |
|
Словарь української мови — Б
безодголосно
Борис Грінченко
1924
Безодголо́сно, нар. Беззвучно. Я ледві дочула: безодголосно такечки вона гомоніла. МВ. II. 199.