Словарь української мови (1924)/безневинно
| ◀ безневинність | Словарь української мови Б безневинно |
безнемірний ▶ |
|
Безневи́нно, нар. Невинно, безъ вины. Мир. ХРВ. 278. Близьких сусідів хліба й соли безневинно збавляв. АД. I. 187. Въ слѣдующей пѣснѣ нарѣчіе это употреблено, кажется, въ значеніи: не безъ вины, не невинно, какъ и должно быть, судя по составу слова: Стали отцеву й неньчину молитву забувати, тоді їх став Господь безневинно карати.