Словарь української мови (1924)/безкостий

by Борис Грінченко

◀ безкосий

Словарь української мови Борис Грінченко Б безкостий

безкраій ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Безко́стий, а, е. Не имѣющій костей, безкостный. Чуб. I. 314. Говорить язик безкостий та договориться до одного конця. Ном. № 1123. Бугай безкостий перепливе Дунай безмостий. (Заг. пьявка).