Словарь української мови (1924)/безконечний
| ◀ безконечне | Словарь української мови Б безконечний |
безконечник ▶ |
|
Безконе́чний и безконе́шний, а, е. Безконечный. І немає злому по всій землі безконечній веселого дому. Шевч. Безконе́шна пи́санка = Безконечник 2. Сим. 233.