Словарь української мови (1924)/беззаконник

by Борис Грінченко

◀ беззаконний

Словарь української мови Борис Грінченко Б беззаконник

беззаконно ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Беззако́нник, ка, м. Беззаконникъ, преступникъ. Зараз же бумагу посилає, щоб беззаконника такого то схопить. Гліб.