Словарь української мови (1924)/безецний

by Борис Грінченко

◀ беземстний

Словарь української мови Борис Грінченко Б безецний

безецник ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Безе́цний, а, е. 1) Безстыжій, безсовѣстный. Ото вже безецна дівка, — нікого не стидається. Брацл. у. 2) Похабный. Безецні пісні. — Як побачите, що вона дуже безецна.... то не давайте дрюкувать. Шевч. („Україна“, 1907, II. 145).