Словарь української мови (1924)/бездзвінний

by Борис Грінченко

◀ безденний

Словарь української мови Борис Грінченко Б бездзвінний

бездзвінно ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Бездзві́нний, а, е. Не имѣющій колоколовъ. Андрієвська церква в Київі бездзвінна. 2) Безъ колокольнаго звона. Рання служба по деяких місцях буває бездзвінна.