Словарь української мови (1924)/безголовий

by Борис Грінченко

◀ безгодівля

Словарь української мови Борис Грінченко Б безголовий

безголов'я ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Безголо́вий, а, е. 1) Не имѣющій головы. 2) Безумный, безсмысленный. Мовчати б вам, то й то б уже був розум: здавалось би, що й ви не безголові. К. Іов. 28.