Словарь української мови (1924)/безвік

by Борис Грінченко

◀ безвідходно

Словарь української мови Борис Грінченко Б безвік

безвікий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Бе́звік, ку, м. Вѣчность. Употребл. въ формѣ: на безвік — на вѣчныя времена. Пішов десь на безвік.