Словарь української мови (1924)/безвинний

Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
безвинний
Берлін: Українське слово, 1924

Безви́нний, а, е. Невиновный, неповинный. К. Псал. 21. Не несе Бог нікого, хто б свидітелем був моєї безвинної смерти. Кв. Погибає безвинна людина. Грин. I. 68.