Словарь української мови (1924)/безбожницький
◀ безбожник | Словарь української мови Б безбожницький |
безбожницьтво ▶ |
|
Безбо́жницький, а, е. Принадлежащій, свойственный безбожнику. І стали робом їх безбожницьким ходити: служили ідолам… К. Псал. 246.