Словарь української мови (1924)/без'язикий
| ◀ безя | Словарь української мови Б без'язикий |
без'язичник ▶ |
|
Без'язи́кий, а, е. 1) Не имѣющій языка. Без'язика коняка. Рудан. I. 69. 2) Нѣмой, безсловесный. І всі у ряд поставали, наче без'язикі. Шевч. Дружки без'язикі. КС. 1883. II. 392. Шевченко, вийшовши дивом якимся із тиї темноти притоптаної, похилої, без'язикої. К. (О. 1861. IV. 30).