Словарь української мови (1924)/бачучий

by Борис Грінченко

◀ бачно

Словарь української мови Борис Грінченко Б бачучий

бачущий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Бачу́чий, а, е. Зоркій, имѣющій острое зрѣніе. Лисиця — то бачуча вража! одразу побачить, де сидиш. Канев. у. Набріхано про дівку, що вона підсліпа, а вона дуже бачуча. Грин. I. 126. Бачучі очі. Константиногр. у.