Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бачучий
Берлін: Українське слово, 1924

Бачу́чий, а, е. Зоркій, имѣющій острое зрѣніе. Лисиця — то бачуча вража! одразу побачить, де сидиш. Канев. у. Набріхано про дівку, що вона підсліпа, а вона дуже бачуча. Грин. I. 126. Бачучі очі. Константиногр. у.