Словарь української мови (1924)/батькувати

by Борис Грінченко

◀ батько

Словарь української мови Борис Грінченко Б батькувати

батюга ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Батькува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Бранить, задѣвать бранью отца. Вона як подивилась, давай його батькувати: „Ти, каже, сякий-такий сину!..“. Рудч. Ск. II. 7. 2) Быть отцемъ. Мил. 210. Быть посаженнымъ отцемъ. 3) Быть начальникомъ; дѣйствовать въ качествѣ отца. Батьку козацький, славний лицаре! Доки тобі тута пустувати? Час пора йти на Вкраїну батькувати… ЗОЮР. I. 320.