Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
батувати
Берлін: Українське слово, 1924

Батува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Связывать поводьями лошадей. Аф. 2) Рѣзать большими кусками. Сідайте, дружечки!… а ти, старосто, їм батуй. Кв.